Анатолій Кривошия

Сергій Чуб, UGP

Анатолій Кривошия
Професійний гольфіст, сертифікований тренер по гольфу, член ВФГ та PGA Ukraine, спортивний суддя I категорії, автор навчальної програми “Сім простих кроків, щоб почати грати в гольф” (“Simple seven steps to start playing golf”).

Як ви познайомились з гольфом?
Я познайомився з гольфом в 2000 році. Був у діловій подорожі до США і наші партнери запросили нас зіграти у гольф на одному з найкращих гольф-полів Флориди “Reunion”. Картина, що відкрилася, просто вразила мене, адже гольф-поля розташовані в наймальовничіших куточках нашої планети.

Не те що зіграти, попасти по м’ячу виявилося не таким простим завданням. Гольф захопив мене і додому я повернувся з сумкою ключок і величезним бажанням навчитися цій надзвичайно захоплюючій грі.

В Україні тоді ще не було гольф-клубів, тому доводилося знаходити великі занедбані пустирі, бути архітектором, грінкіпером та всім персоналом гольф-клубу одразу.

Яка ваша спеціалізація як тренера?
Я тренер складних студентів. Треную дітей та дорослих з 2012 року. Так, як я сам прийшов у гольф вже в дорослому віці, мені хотілося навчити гольфу дорослих людей без якихось видатних атлетичних здібностей і допомогти їм зробити своє життя повним, насиченим, привнести в нього спортивний азарт і бажання розвиватися, ставати сильнішими.

Так вийшло, що один мій студент у 2016 році попросив мене потренувати його бойового побратима. У цей час багато наших добровольців поверталися з Донбасу. Звісно, я погодився! Однак завдання виявилося непростим, мій новий учень був надзвичайно сильним духом, але можливості його спини і плечового суглоба були дуже обмежені через поранення в АТО.

І ось настав момент, коли мені довелося звернутися до свого досвіду та реабілітологів. Потрібен був нестандартний підхід до техніки ударів та техніки гри загалом.

Все невипадково. Дитиною я переніс важкий артроз, довго лежав у лікарні і батькам суворо було сказано не поміщати мене та спорт в одну площину. Батько, який сам був волейболістом, трохи подумавши, відвів мене на класичну боротьбу. Тоді я зрозумів, що якщо дуже хочеться, то перешкоду можна підкорити… або оминути.

Пізніше я таки добив свої коліна, не зміг встояти перед сноубордом, що тільки з’явився в Україні, і навіть виступав у складі збірної України на чемпіонаті світу в Австрії. Тоді мені довелося довго відновлюватися і таки підлаштувати свій організм так, щоб мати можливість тренуватися та вести активний спосіб життя.

Ми разом із лікарем-реабілітологом, який до того ж був моїм армійським другом, розробили спеціальний комплекс вправ щодня на різні групи м’язів. Я почав займатися влітку, а взимку вже катався на лижах і був щасливий! Тому я точно знав, що при бажанні та грамотному підході можна продовжувати займатися спортом все життя.

Ми розробили техніку спеціально для Віталія. У нього пішла гра, я був щасливий як тренер. Потім був Олександр Кікін, мій герой, він втратив ногу у зоні бойових дій. Сьогодні він у збірній ветеранів України, яка другий рік бере участь у “Warrior Games”, адаптивних змаганнях для військових та ветеранів, які зазнали поранень, були травмовані або захворіли, виконуючи свої службові обов’язки. Я дуже пишаюся їхніми результатами!

• 

• 

• 

У нашій збірній справді герої, багато хто з них цього року потрапив на збори прямо з фронту, сподіваюся, наша підтримка та віра у перемогу додасть їм сил у боротьбі!

В результаті нашої роботи з’явилася моя методика навчання «Сім простих кроків, щоб почати грати в гольф». Дотримуючись кроків, ми проходимо практичні та теоретичні основи гольфу, його правила та етикет. Через 10-15 тренувань починаємо грати. Програму адаптовано для людей з обмеженими можливостями.

Хотілося б подякувати Всеукраїнській Федерації Гольфу за організацію навчання для тренерів, де в тому числі були практичні розробки для роботи з такими студентами

Я вважаю реабілітацію через спорт найкращим шляхом відновлення. Адже гольф-це унікальна гра, ти граєш із собою, вивчаєш себе, шукаєш стратегію для подолання самого себе. Розумієш механізм «мета-шлях-результат» і це розуміння позитивно впливає на інші сфери життя, бізнес, відносини.

З іншого боку, це можливість відточити час, відчути плече партнера, з яким йдеш у флайті. За манерою, як людина грає, можна багато про неї сказати. Чи поважає він себе та інших, чи дотримується правил, який він у бізнесі. У нас у суспільстві поширена думка, що гольф – гра для мільйонерів. Що ви думаєте про це?

Я готовий посперечатися. Погляньмо на країни, де історія гольфу налічує сотні років. Гольф у США один із найпоширеніших видів спорту. І не тому, що більшість американців мільйонери. Це доступний вид спорту. Набір ключок коштує менше, ніж одна хороша професійна хокейна ключка. А вартість раунду дорівнює вартості обіду в ресторані на двох.

Ваша порада тим, хто ще роздумує, чи варто зайнятися гольфом?
Я великий ентузіаст гольфу, спорту, здорового способу життя. Кожна людина, незалежно від віку та фізичної підготовки, здатна грати в гольф, я в цьому глибоко переконаний. Гольф — це насамперед джерело задоволення від гри, він допомагає тримати тіло в тонусі, а мозок у постійній роботі завдяки йому з’являються нові друзі, бізнес-партнери. Що може бути краще, ніж провести день у компанії друзів чи близьких, відчути спортивний азарт, насолодитися прекрасним краєвидом навколо, позбутися стресу та тривог?

Повірте, гольф – найкращий антидепресант. Кілька годин на свіжому повітрі допомагає упорядкувати думки, почуття, прийняти рішення, знайти вихід зі складної ситуації. Настрій та емоційний стан покращиться точно. Нам усім зараз це потрібно, я думаю.