Інтерв'ю з Іваном Маловичко | Майбутнє українського гольфу

Сергій Чуб, UGP

Без перебільшення Івана Маловичко можна називати майбутнім українського гольфу!

Ваня не лише входить до числа найкращих гольфістів України, а й через рік, після закінчення тренерського факультету, Ваня буде випускником Національного Університету фізичного виховання та спорту України за спеціальністю «Гольф»!

Досягнення Івана Маловичко:

Чемпіон України серед юніорів	2010, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019
Гравець року серії турнірів US Kids	2011, 2012, 2013, 2014
Чемпіон України	2016, 2018, 2019
Майстер спорту України	с 2016 года
Переможець Кубка України	2018, 2019
Переможець Lithuanian junior open	2019
Член основного складу збірної України	2015, 2016, 2017, 2018, 2019
Учасник міжнародних турнірів	US Kids, The Open, Golf Tech Tour
Europen Team Shield Championship	2015, 2016, 2017, 2018, 2019

Розкажи про перше знайомство з гольфом. Це була ініціатива батьків чи твій вибір?
Перше моє знайомство зі спортом розпочалося з водного поло у віці 7 чи 8 років. Мене віддали туди батьки і саме це стало початком моєї любові до занять спортом. Тоді було дуже важко звикнути до 2-годинних виснажливих тренувань 4 рази на тиждень, але пізніше мені почало навіть подобатися.

Мені було 8 років, коли нас зі школи повезли на екскурсію до гольф-клубу Superior, це було восени, де в цей час вже були драйвінг рендж та перша «9» (гольф-поле на 9 лунок). Мені там дуже сподобалося і я розповів про це батькові, який на той момент щойно прочитав книгу про гольф «Гравець у гольф та мільйонер» Марка Фішера і мав бажання ближче познайомитися з цією грою.

Ми вирішили поїхати в гольф-клуб на екскурсію всією родиною, там саме проводили турнір «Кубок Губернатора». Нам провели екскурсію клубом, покатали по полю на машинках, розповіли про гру, правила та етикет. Ми змогли наживо побачити гольфістів, які беруть участь у турнірі.

Нам дуже сподобалося, і, коли навесні 2010 року зателефонували з гольф-клубу і запропонували піти до дитячої гольф-академії, сумнівів не було. Так я прийшов у гольф. Спочатку я поєднував чотири тренування водного поло з трьома тренуваннями гольфу, але після перемоги в чемпіонаті було ухвалено рішення грати в гольф.

Перший шольф для Івана Маловичко

Хто тебе підтримував у новому починанні?
Мою сім’ю тішило моє захоплення і те, що я знайшов собі заняття до душі. Мене возили на тренування батько та дід, які й досі періодично ходять зі мною кедді (помічник гольфіста, який супроводжує його під час змагань) або підтримують як глядачі на чемпіонатах.

Ще мені дуже сильно допомагало те, що школа, в якій я навчався, підтримала розвиток гольфу в нашому регіоні та на уроках фізкультури я мав можливість грати в гольф із використанням SNAG-обладнання. Це було дуже круто, особливо у зимовий період.

SNAG-обладнання у школі

Перша перемога, як це було? Розкажи про наявні нагороди на сьогоднішній день
Перший чемпіонат України я виграв 18 вересня 2010 року у Київському гольф-клубі Гольфстрім у віці 9 років. То був перший офіційний турнір серед юніорів, який проводили в Україні. Тоді я взагалі не розумів, що таке гольф, адже цьому передували лише п’ять місяців занять у академії гольфу, що тільки відкрилася, в Харківському гольф-клубі Superior.

Коли до нас із татом підійшов Андрій Юрко, який на той час займався розвитком гольфу у Харкові, і запропонував поїхати на цей турнір, ми навіть не уявляли, що є турніри та що в них можна приймати участь.

У мене не було навіть своїх ключок, я тренувався академічними, їх, до речі, мені й видали для участі у першому чемпіонаті. Після цього я ще 9 разів підтверджував звання чемпіона України серед юніорів, а у 15 років став чемпіоном і серед дорослих.

На сьогоднішній день я триразовий чемпіон України серед дорослих. Близько трьох чи чотирьох разів, точно не пам’ятаю, ставав переможцем та гравцем року серій турнірів US KIDS GOLF і отримував право представляти нашу країну на чемпіонаті Європи та Світу. Два рази перемагав у Кубку України і багато разів ставав переможцем окремих його етапів.

Входжу до основного складу збірної України з 14 років, брав участь у командних чемпіонатах Європи, брав участь у JUNIOR OPEN в Глазго | Цього року (2019) мені вдалося здобути перемогу у відкритому чемпіонаті Литви серед юніорів до 21 року.

Перемоги в гольфі це про фізичну та технічну перевагу суперників чи все ж таки психологія?
Я граю у свій найкращий гольф, коли відчуваю впевненість у своїх ударах, у собі, і максимально сконцентрований на кожному ударі та на всій моїй грі загалом.

Отже, перемоги в гольфі, на мій погляд, — це співвідношення техніки, фізичного та психологічного стану окремого спортсмена. За цим стоїть величезна щоденна робота над собою у кожному з цих аспектів.

Чи було бажання все кинути? Як ти впорався з ним, що тебе підтримувало і продовжує підтримувати?
Так, на жаль, і такий етап я мав у віці 14 років. Влітку хотілося більше проводити часу із друзями, не дуже хотілося тренуватися.

Цей етап мені допомогла пройти моя сім’я, яка підтримувала мене. Рідні постійно говорили, що життя спортсмена відрізняється від життя простої молодої людини і потрібно з відповідальністю ставитися до тренувань, щоб удосконалювати свою гру і ставати все кращим і кращим.

Іван Маловичко з батьками

У 2016 році я вже був впевнений у тому, що готовий віддаватися на всі 100 моїм тренуванням, щоб стати найкращим, коли відчув незвичайні та незабутні емоції у 15 років, вигравши дорослий Чемпіонат України та отримавши звання майстра спорту України.

Іван Маловичко та Руслан Гаркавенко

Як друзі ставляться до твого способу життя, чи поділяють його? Хтось із них грає в гольф?
Мої друзі підтримують мене, але, на жаль, ніхто не грає в гольф. Пробували, але кажуть, що ця гра вимагає надто багато терпіння та концентрації – це їм не сподобалося.

У нашій країні ще досить слабкий юніорський спорт, більший відсоток гольфістів у віці 25 років та вище.

Твої цілі: довгострокова, проміжна?
Я хочу бути найкращим гравцем своєї країни і гідно представляти її у Європі та Світі. Зараз проміжна мета — прийти до середнього рахунку 72 або менше ударів в пар та плюсового гандикапу, щоб стати професійним гольфістом та представити свою країну на Олімпіаді.

Скільки часу ти приділяєш гольфу у відрізку дня/тижня/місяця?
Мій тренер навчив мене тому, що комплексний підхід дає максимальний результат, і потрібно вміти планувати кількість своїх тренувань і що ти на них робитимеш хоча б на місяць вперед, аналізуючи статистику кожного свого виходу в поле: чи то 9 лунок, чи 18 на тренуванні, чи 3 раунди чемпіонату.

Знати свої сильні та слабкі сторони та розвиватися, аналізуючи та виправляючи недоліки своєї гри в технічному, психологічному та фізичному плані.

Таким чином, я намагаюся планувати мої тренування на 2-3 тижні вперед. Як правило, займаючись 6 днів на тиждень по 4-7 годин на день.

Мій день гольфу, якщо не говорити про фізичну підготовку, будується приблизно так: початок завжди на короткій грі, виконуючи різні вправи в ігровій формі на набір очок або проходження тестів по чіпах/флопах/ударах з піску/пітчингу. Це найважливіше для мене, бо чим більше я проводжу часу на короткій грі, тим краще відчуваю м’яч і впевненість з будь-якої позиції, в яку можу потрапити на чемпіонаті, і врятувати за рахунок цього ігл, берді, пар чи боггі.

Після цього я йду на патт. Тренування там починається завжди з роботи над лінією старту м’яча та впевненістю в моєму ударі, після чого я виконую вправи, які заплановані у мене на поточний день.

Далі, як правило, драйвінг рендж. Якщо я не працюю над технікою і не змінюю щось у свінгу, то беру кошик м’ячів і намагаюся на рейнджі на кожному ударі після розминки представляти ігрові ситуації, вибираючи різні цілі, різні типи ударів, різні ключки та відстань.

Після цього я готовий йти в поле у повній готовності грати. Просто проходжу 9 лунок, якщо мене щось не влаштовує, підраховую статистику та йду працювати над цим аспектом гри або завершую 18 лунок і приблизно півгодини-годину працюю над найслабшим пунктом статистики і так щодня.

Назви найбільшу складність, з якою ти зіткнувся в гольфі? Як ти її вирішив?
Напевно, для мене це було бажання бити далеко як професіонал і далі за всіх на всіх змаганнях, в яких я беру участь, що завдяки фізичній підготовці від занять водним поло було для мене досить легко. Пізніше я зрозумів, що неважливо, як далеко ти вдариш, якщо при цьому не потраплятимеш на фервей и на паттінг-грін.

У 2018 році я вже повністю переосмислив свій підхід, маючи у своєму арсеналі більше різних ударів завдяки кращому контролю над м’ячем, чого вдалося досягти за допомогою покращення мого ритму та розподілу ваги.

Це додало впевненості і трохи покращило мої результати, а ключовим відкриттям для мене стало те, що результат робить коротка гра, і в погані дні вона ж дозволяє стабільно показувати хороший рахунок. Саме тому більшу частину мого тренування займає робота над величезною кількістю різних ударів навколо грина та пітчингу 30-90 м.

Ти працюєш із психологом? Як це допомагає?
Так, я цього року (2019) почав працювати з психологом для максимального зменшення впливу моїх страхів та думок на гру. І можу сказати, що це невід’ємна частина принаймні моєї роботи над своєю грою.

Ми не можемо вплинути на вітер чи інші погодні умови, але ми можемо змінити наше ставлення до них.

Чим ти захоплюєшся крім гольфу?
Люблю читати книги, в основному, про психологію або історії інших людей, які досягли успіху. Впізнавати та розбиратися в нових для мене напрямках. Наприклад, я повністю сам, з нуля, розібрався в такому важливому аспекті в житті будь-якого спортсмена як харчування, склавши собі збалансований раціон під різні навантаження, які в мене є під час сезону і поза ним. У цьому допомогла мені технічна та інформаційна база університету.

Як ти відпочиваєш?
Віддаю перевагу активному відпочинку, зазвичай, ми граємо в баскетбол, футбол, ходимо на байдарках, в походи або катаємося на велосипедах з друзями.

Але завжди примушую себе пам’ятати про відповідальність, яка є у кожного професійного спортсмена – не отримати травми у повсякденному житті, що може позбавити можливості грати на якийсь час або взагалі поставити хрест на кар’єрі.

Ти казав, що навчаєшся в університеті на тренера гольфу. Чи можеш уточнити, що це за університет, як називається спеціальність? Наскільки я пам’ятаю, ти один студент у цьому напрямку?
Так, я єдиний студент тренерського факультету за спеціальністю «Гольф». Це спільний проект Всеукраїнської Федерації гольфу України та Національного Університету фізичного виховання та спорту України, спрямований на розвиток гольфу в Україні.

У якому форматі відбувається навчання? Які у тебе предмети за фахом? В університеті є умови для занять гольфом?
Це класичний варіант навчання: лекції та семінари з різних предметів, таких як психологія, фізіологія, анатомія, біомеханіка, біохімія, спортивна фізіологія, теорія та методика фізичного виховання, основи раціонального харчування спортсменів, метрологія, адаптивний спорт, спортивні споруди та обладнання.

На жаль, умов тренуватися в університеті я не маю. Але це не заважає мені отримувати корисні знання, які допомагають більш комплексно та структуровано розуміти свій вид спорту.

Технічна база університету та спортивний диспансер збірних України дає можливість контролювати здоров’я та перевіряти безліч анатомічних, антропометричних, медичних показників, коли маю потребу в цьому, крім перевірок підготовленості та здоров’я студентів двічі на рік.

Які в тебе плани на майбутнє?
Я планую максимально удосконалюватись у моєму виді спорту щоб грати на професійному рівні. Що стосується мого навчання, мені подобається тренерська діяльність, я отримую задоволення, коли мої поради допомагають гольфістам різних рівнів, з якими спілкуюся.

Олімпійский урок

Я планую після отримання диплома тренера з гольфу продовжити своє навчання, вступивши до Бірмінгемського університету в Англії, який випускає дипломованих PGA-професіоналів у галузі управління гольф-клубами, тренерської діяльності та фітингу ключок. Для цього мені необхідно отримати ступінь бакалавра в Україні та мати певний рівень гри.

Відомо, що в Україні ніхто не може створити тобі конкуренцію, як це відбивається на твоєму розвитку?
Мої показники і справді відрізняються від результатів багатьох українських спортсменів, що, на жаль, погано позначається на моєму розвитку як гравця, бо без конкуренції практично неможливо вдосконалюватися. Саме тому потрібно брати участь якомога у більшій кількості європейських чемпіонатів із високим рівнем учасників та сильною конкуренцією результатів, коли навіть один удар може коштувати перемоги чи попадання у призери.

Це невід’ємна частина підготовки сильного гравця, не лише мене, а й інших учасників збірної України, а також юніорів. Адже у конкурентному середовищі рівень гравця підвищується багаторазово.

Сборная Украины по гольфу с Маловичко — Національна збірна України

Як ти вважаєш, чого не вистачає розвитку гольфу в Україні?
Наш вид спорту досить молодий, у якому відсутні навіть такі звичайні речі для інших видів спорту, як програма ДЮСШ та їхня наявність.

Я вважаю, що для розвитку гольфу в нашій країні потрібно, щоб було якнайбільше конкурентоспроможних юніорів, зростання нового покоління. Більше спільних зборів та тренувань національних команд, що підвищить показники України на європейській та міжнародній арені.

І, звичайно ж, участь у міжнародних змаганнях на різних полях, у різних країнах, бо саме постійна гра на незнайомих полях у незвичних, іноді навіть не комфортних умовах, загартовує гравця, будує фундамент, що згодом здатне у геометричній прогресії покращувати його показники.

Хто тебе підтримує?
Я вважаю, що мені у житті дуже пощастило. У той момент, коли в сім’ї виникли труднощі певного характеру, я думав, що я більше не матиму можливості грати в гольф. Це був 2012 рік, але в цей момент Юрій Анатолійович, навіть не знаючи про це, дозволив мені тренуватися, сказавши, що якщо мені подобається, то я можу практично жити на полі та в клубі, тільки попросив у ресторані не давати мені віскі 😀

З того часу його підтримка була постійною, це полягало й у допомозі у підготовці до міжнародних турнірів та у придбанні спорядження, та й просто у банальних щоденних тренуваннях, які без нього просто були б неможливі.

Я вдячний Юрію Анатолійовичу Сапронову, всім співробітникам SUPERIOR GOLF CLUB та багатьом членам нашого клубу, особливо Каті та Володі Гріненко, які вірили в мене та підтримували протягом усього цього часу.

Юрій Сапронов

З чого порадиш розпочати навчання гольфу новачкам, які прочитали це інтерв’ю?
Гольф — це незвичайна гра, яка здатна захопити людину з першого удару, що вийшов. Тому раджу не боятися невдалих ударів і отримувати насолоду від вдалого свінгу і м’якого, ледь відчутного контакту по м’ячу, після якого м’яч дуже швидко злітає і втрачається за позначкою в 100 м, викликаючи бажання бити знову і знову!